Негативний стереотип щодо соціальної групи. Вплив на “приватне життя” | Практика ЄСПЛ
Ганна Юдківська, суддя ЄСПЛ:
В двох вчорашніх справах проти - Болгарії Budinova and Chaprazov v. Bulgaria та Behar and Gutman v. Bulgaria - ЄСПЛ розробив критерії для визначення того, чи впливає негативний стереотип щодо соціальної групи на “приватне життя” її членів, і відповідні зобов’язання держави.
Заявники - громадяни Болгарії ромського та єврейського етнічного походження - стверджували, що публічні заяви лідера політичної партії становили переслідування та підбурювання до дискримінації євреїв та ромів.
Вони скаржились за статтями 8 та 14, що кожен із них, як представник меншини, зазнав негативного впливу через ці заяви.
Ці рішення значно розвивають принцип, закладений Великою палатою у справі Aksu v. Туреччина – в рішеннях викладені відповідні фактори, за допомогою яких можна оцінити, чи впливають негативні публічні заяви щоб сягати порогу застосовності статті 8.
В Aksu Велика палата виклала принцип, згідно з яким негативний стереотип щодо групи, коли сягає певного рівня, може впливати на почуття власної гідності її членів: у цьому сенсі його можна розглядати як вплив на приватне життя членів групи.
В данних справах Суд розвинув далі тест Aksu, чітко вказавши міркування для такої оцінки, враховуючи, наприклад, історію стигматизації групи, її позицію в суспільстві, точний зміст негативних висловлювань щодо групи, форму, контекст, обсяг висловлювань, статус їх автора тощо. Саме взаємодія всіх факторів призводить до остаточного висновку про те, чи досягнуто відповідний поріг застосовності статті 8. Загальний контекст кожної справи - зокрема соціальний та політичний клімат, що склався на момент виступу, - також може бути важливим фактором.
В конкретних обставинах обох справ Суд вирішив, що оскаржувані заяви могли мати достатній вплив на почуття ідентичності євреїв та ромів у Болгарії, а також на їх почуття власної гідності та самовпевненості, щоб досягти необхідного «певного рівня» або «порогу тяжкості», впливаючи тим самим на «приватне життя» заявників. Перш за все, євреї та роми в Болгарії можуть розглядатися як вразливі групи. По-друге, в обох випадках зміст оскаржуваних заяв був жорстоким і становив надзвичайно негативний стереотип, що мав на меті ганьбу і цькування груп, та упередження та ненависть до них. Щодо контексту та масштабу оскаржуваних заяв, в той час політична кар'єра цієї особи зростала і його висловлювання набували все більшої популярності. З огляду на всі ці фактори, які підсилювали один одного, Стаття 8 була застосовна.
Щодо суті Суд встановив, що, відмовляючи заявникам у позові, болгарська влада не виконала свого позитивного зобов'язання адекватно реагувати на дискримінацію заявників та забезпечити повагу до їхнього “приватного життя”.