top of page

Розумний Строк у Кримінальних Справах | Практика ЄСПЛ | Адвокат ЄСПЛ

"Кримінальне обвинувачення" існує з моменту, коли компетентний орган влади офіційно повідомив про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення, або від того моменту, коли на його становище істотно вплинули дії, вчинені владою внаслідок підозри проти нього

(див. Ібрагім та інші проти Сполученого Королівства[ВП], № 50541/08 та інші 3, § 249, 13 вересня 2016 р.).



У кримінальних справах «розумний строк», згаданий у пункті 1 статті 6, починається з дня, коли особа набула статусу «обвинуваченої»; це може відбутися на дату, що передує справі, що надходить до суду першої інстанції, як, наприклад, дату арешту, дату, коли особа, про яку йдеться, офіційно повідомляється, що вона буде притягнута до відповідальності, або дату початку досудового розслідування (Малков проти Естонії, № 31407/07, § 56, 4 лютого 2010 року).


"Обвинувачення" відповідно до положень статті 6 параграфа 1 може бути изначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась"

( "Фоті та інші проти Італії" від 10 грудня 1982 року, Series A. N 56, параграф 52).


Доцільність тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв:

  • складність справи,

  • поведінка заявника та

  • відповідних органів

(Пелісьєта Сассі проти Франції[ВП], № 25444/94, § 67, ЄСПЛ1999-II).


Лише затримки, що приписуються державі, можуть виправдати висновок про невиконання вимоги «розумного строку»

(Педерсен і Баадсгаард проти Данії[ВП], № 49017/99, § 49, ЄСПЛ2004-XI ).


Щодо закінчення "строку" у кримінальних справах період, передбачений статтею 6 параграфа 1 Конвенції, включає все провадження у справі, у тому числі процес апеляції.

("Кьоніг проти Німеччини" від 28 червня 1978 року, Series A N 27, с. 33, параграф 98).


"...Не є відповіддю на скаргу заявника твердження Уряду про те, що призупинення провадження у справі не мало негативного впливу на його права, оскільки він мав змогу вільно пересуватися та обирати місце проживання і був зобов'язаний лише з'являтися за викликом до суду чи органів слідства. Має бути зазначено, що заявник до цього часу перебуває в стані непевності про долю кримінального провадження проти нього..."

("Меріт проти України" (заява N 66561/01)









9 переглядів0 коментарів
bottom of page