ЄСПЛ визнав порушення прав вагітної військовослужбовиці через затягування розгляду справи про її звільнення

2 дні тому

Читати 4 хв

22 жовтня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Коржевський та інші проти України» (Korzhevskyy and Others v. Ukraine), яким встановив порушення Україною права на судовий розгляд упродовж розумного строку та права на ефективний засіб юридичного захисту. Однією із заявниць стала колишня військовослужбовиця Державної прикордонної служби України, яка понад чотири роки очікувала на вирішення спору щодо свого звільнення під час вагітності.

ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і присудив заявниці 1 200 євро компенсації моральної шкоди.

Звільнення під час вагітності: обставини справи

Військова з 2010 року проходила військову службу в Державній прикордонній службі України.

У лютому 2022 року, перебуваючи у стані вагітності та на лікуванні у зв'язку із захворюванням на COVID-19, вона була звільнена з військової служби.

За твердженням військовослужбовиці, жодного рапорту про звільнення вона не подавала. Про припинення служби вона дізналася лише згодом.

Підставою для звільнення став рапорт, який, за позицією позивачки, містив підроблений підпис.

В травні 2022 року вона звернулася до адміністративного суду з вимогами про скасування наказів щодо звільнення, поновлення на військовій службі.

Вона обґрунтовувала свої вимоги, зокрема, гарантіями захисту вагітних жінок від незаконного звільнення.

Однак замість своєчасного вирішення спору військовослужбовиця зіткнулася з іншою проблемою — багаторічним судовим розглядом.

Понад чотири роки без остаточного вирішення спору

Згідно з рішенням ЄСПЛ, станом на дату оцінювання тривалості провадження справа колишньої військової перебувала на розгляді понад 4 роки і 3 місяці, залишаючись у першій судовій інстанції.

Особливого значення ця обставина набуває з огляду на предмет спору.

Йшлося не про звичайний майновий конфлікт, а про звільнення вагітної жінки з військової служби, її право на професійну діяльність, соціальний захист і грошове забезпечення.

У спорах, пов'язаних із зайнятістю та поновленням на службі, час має вирішальне значення. Навіть подальше ухвалення законного рішення не завжди здатне повністю усунути негативні наслідки багаторічного очікування.

Що встановив Європейський суд з прав людини?

У рішенні від 22 жовтня 2026 року ЄСПЛ нагадав, що розумність тривалості судового провадження оцінюється з урахуванням:

складності справи;
поведінки заявника;
поведінки органів державної влади;
значення предмета спору для заявника.

Проаналізувавши матеріали об'єднаних заяв, Суд не знайшов обставин, які могли б виправдати загальну тривалість національних проваджень.

ЄСПЛ дійшов висновку про порушення двох положень Конвенції.

Пункт 1 статті 6 — право на справедливий суд. Держава зобов'язана забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку. Формальне існування можливості звернутися до суду недостатнє, якщо судовий захист не надається своєчасно.

Стаття 13 — право на ефективний засіб юридичного захисту. Особа повинна мати реальну можливість захистити свої права, зокрема від надмірної тривалості судового провадження.

Суд встановив, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного національного засобу юридичного захисту від таких порушень.

За результатами розгляду заяви № 1810/26 Настасії Сікачині присуджено 1 200 євро компенсації моральної шкоди.

Чому це рішення важливе для України?

Ця справа порушує одразу декілька важливих питань захисту прав людини.

По-перше, захист материнства та прав жінок під час військової служби.

Військова служба має особливий правовий режим, проте це не означає, що військовослужбовці втрачають гарантовані Конституцією та законами України права.

Питання захисту вагітних жінок від незаконного звільнення потребує особливої уваги з боку командування військових формувань і судової влади.

По-друге, своєчасність судового захисту.

Право на звернення до суду повинно супроводжуватися можливістю отримати рішення у строк, співмірний зі значенням спору для людини.

Коли справа про поновлення на службі роками перебуває у першій інстанції, ефективність судового захисту опиняється під серйозним сумнівом.

По-третє, відповідальність держави за організацію правосуддя.

Саме держава відповідає за функціонування судової системи таким чином, щоб справи розглядалися без невиправданих затримок.

Воєнний стан і складні умови роботи судів можуть враховуватися під час оцінювання обставин конкретної справи, однак самі по собі не усувають зобов'язань України за Конвенцією.

Люди роками чекають і трапляється навіть не доживають до вирішення їх справи судом

Чи визнав ЄСПЛ незаконним звільнення військовослужбовиці?

Важливо розмежовувати два самостійні юридичні питання.

Європейський суд з прав людини не вирішував спір щодо законності звільнення військової по суті та не постановляв поновити її на військовій службі.

Предметом розгляду в Страсбурзі були надмірна тривалість національного судового провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту від такого затягування.

Отже, рішення ЄСПЛ не підміняє рішення українського адміністративного суду щодо законності звільнення, але встановлює окреме порушення прав заявниці з боку держави.

Позиція громадської організації «Держава і право»

Громадська організація «Держава і право», діяльність якої спрямована на захист прав людини та утвердження верховенства права, вважає, що ця справа демонструє необхідність системних змін у забезпеченні своєчасного правосуддя.

Особливої уваги потребують судові спори, у яких тривалість провадження безпосередньо впливає на соціальне становище людини, її зайнятість, сімейне життя та можливість отримувати належне матеріальне забезпечення.

Україна потребує не лише заходів для скорочення строків судового розгляду, а й ефективних національних механізмів реагування на надмірні затримки.

Судовий захист, який надходить надто пізно, може втратити практичну цінність для людини.

І саме тому забезпечення розумних строків розгляду справ має залишатися одним із пріоритетів реформування українського правосуддя.

Нагадаємо, 18 липня 2024 року Європейський суд з прав людини виніс рішення про порушення строків розгляду справи за позовом дружини загиблого військовослужбовця до Міністерства оборони України та присудив їй 1500 Євро компенсації моральної шкоди. Незважаючи на прийняте ЄСПЛ негативне для України рішення справа позивачки й досі (вже більше 7 років!) залишається нерозглянутою в суді першої інстанції.

Представництво заявниці в ЄСПЛ

Інтереси Настасії Сікачини в Європейському суді з прав людини представляв адвокат Михайло Козачук, голова громадської організації «Держава і право».

Звернення до ЄСПЛ дозволило встановити порушення Конвенції, яке виникло незалежно від остаточного вирішення національного спору про звільнення.

Ця справа є ще одним підтвердженням важливості міжнародних механізмів захисту прав людини у випадках, коли національне судочинство не забезпечує своєчасного захисту.

Інформація про рішення:

Назва: Korzhevskyy and Others v. Ukraine («Коржевський та інші проти України»).
Дата: 22 жовтня 2026 року.
Заява Настасії Сікачини: № 1810/26.
Дата звернення до ЄСПЛ: 5 грудня 2025 року.
Встановлені порушення: пункт 1 статті 6 та стаття 13 Конвенції.
Компенсація: 1 200 євро.
Представник: адвокат Михайло Козачук.