У даному огляді висвітлимо деякі практичні висновки ЄСПЛ щоджо прийнятності звернення, обсягу розгляду фактів та юридичних аргументів.
Ne eat judex ultra et extra petita partium - суд не повинен виходити за межі вимог сторін. При цьому, в даному випадку petitum є зверненням, поданим заявником.
Формулювання статті 34 Конвенції вказує на те, що вимога чи скарга з точки зору Конвенції включає два елементи:
Твердження про факти, тобто про те, що сторона, яка звертається є жертвою дії або бездіяльності. (Eckle v. Germany) від 15.07.1982, № 51)
Юридичні аргументи, які лежать в основі тверджень про факти, тобто, що вказані дія чи бездіяльність потягли за собою порушення прав, визнаних Конвенцією
В силу принципу jura novit curia суд розглядав скарги за власною ініціативою у відповідності зі статтями чи пунктами, на які не посилалися учасники справи.
(Guerra and Others v. Italy від 19.02.1998)
Хоча неможливо абстрактно вказати на важливість юридичних аргументів, скарга завжди характеризується стверджуваними в ній фактами.
В деяких справах відсутність посилання заявників в національних органах на Конвенцію чи на юридичні доводи в тому самому або аналогічному контексті, засновані на законодавстві країни - відповідача, привели ЄСПЛ до висновку, що скарга, подана до Євросуду не відповідала скарзі, поданій в національні органи. За таких обставин вважалося, що заявники не вичерпали засоби юридичного захисту на національному рівні (Ahmet Sadık v. Greece від 15.11.1996)